Школа Мрійників: ще один погляд зсередини.

Дочка Маша в «Школі мрійників» з першого класу, навіть трохи раніше, – з фіз-мат гуртка, який вела Ірина Осіпова. Ще на гуртку мені сподобалася атмосфера і той настрій і спосіб мислення, на який налаштовують дітей.
Дочка виходила з заняття спокійна, вдумлива, але захоплена, з багатьма питаннями щодо того, як все навколо влаштоване, їй хотілося далі рахувати та думати. Формат домашньої школи (а саме так ШМ називалася спочатку) став логічним продовженням нашого дошкільного життя. Ми водили дочку лише в ті заклади, де вважали, що їй буде корисно та цікаво провести час, вибирали таких дорослих, від яких дочці є чому навчитися не тільки в плані занять, але й життєвого досвіду й характеру, оскільки я особисто вірю і спостерігаю те, що діти вчаться у викладача чи вихователя не тільки математиці, чи іншому предмету, але й багатьом світоглядним і особистісним речам, які необхідним чином «ідуть в пакеті» з навчанням. В ШМ таких вчителів, яким хочеться довірити дитину, та й часто самим у них повчитися, ми знайшли. Крім того мені були дуже приємні ті сім’ї, які зібралися навколо цього проекту.

Формат два дні на тиждень нам виявився дуже зручним, оскільки ми живемо не надто близько від школи і дочка має активне позашкільне життя, яке вона ніяк не хоче звужувати, як ми її про це не просимо). Тільки в музичній школі в цьому році (а це її третій клас там) вона має шість занять на тиждень. Але два дні навчання на тиждень – це не значить, що діти прохолоджуються решту часу. На кожні три будні ненавчальні дні передбачена домашня робота. В ці дні ми встаємо і зранку сідаємо за навчання, а з обіду починаємо подорож гуртками, чи зустрічаємось із друзями. Завдяки такому графіку дочка вчиться якось самоорганізовуватися, планувати, розподіляти завдання (не скажу, що це вдається завжди просто, але колись же цьому треба навчитися). Крім того уроки вона робить у тихому, затишному та звичному їй домашньому середовищі, тому не втомлюється від гамору і перебування в «казенних» стінах. Ми самі з чоловіком не дружимо з фултаймом – я ходжу в офіс три дні на тиждень, чоловік один-два рази, решту роботи робимо віддалено з дому.

Важливим саме у ШМ для нас є те, що дітей налаштовують на роботу і що навчання не позиціонується як забавка, а як постійна і натхненна праця. Дітей не розважають і не веселять (хоча урок може проходити доволі весело та з іграми, але не це основне), натомість підбирають для них такі завдання, від яких, доклавши певних зусиль, можна отримати інтелектуальне задоволення. День у ШМ поділений навпіл – зранку базові предмети, які вимагають більшої вдумливості та зосередженості, – математика, читання, письмо, англійська, потім обід і велика перерва з прогулянкою, а з обіду більш «вільні» заняття – живопис, літературна творчість, майстрування, досліди, карате, зараз додалася акторська майстерність. Таким чином дочка в одному місці може отримувати якісну освіту, приємне спілкування, нешаблонну творчість і навіть спортивну секцію. Чи треба казати, що для дочки, якщо через хворобу, чи якісь інші обставини доводиться пропустити школу, – це завжди мало не трагедія.

Автор: Анна Онуфрієнко, мама Маші, учениці 4-го класу.